Конституційна реформа – сьогодні основна вимога опозиційних політиків. Упродовж трьох місяців ми чуємо про необхідність внесення змін. Проте, як виявилося, якими мають бути зміни та сама Конституція в опозиції не знають? Будь-якого законопроекту, зареєстрованого у Верховній Раді, до сьогодні так і не заявлено. Всьому виною нездатність опозиції домовлятися між собою. На даний час між Кличком та Яценюком існує ряд розбіжностей щодо внесення змін до Конституції України, особливо в частині президентських повноважень. Справжня Конституція по-опозиційному – кожен намагається «підігнати» головний закон країни під себе, керуючись власними амбіціями, в такі «відповідальні» моменти повністю забуваючи про потреби народу. Наразі Яценюк активно лобіює власний проект Конституції. У своїй редакції «Батьківщина» сильно урізала повноваження президента, нівелювавши його роль у державі до ролі англійської королеви, «довіривши» голові держави лише представницькі повноваження. Воно й не дивно, адже Арсенія Петровича, щоб там не казали, не покидають думки про Прем’єрство. Такий розклад не влаштовує Кличка, якого в цей самий час не покидають думки – про Президенство. На його думку, Конституція Яценюка пропонує не «парламентсько-президентську» модель правління, а виключно «парламентську», оскільки роль президента ним повністю нівельована. Кличко, за відсутності власного проекту, наразі ратує за повернення до Конституції редакції 2004, мовляв для зміни влади та прискорення процесу виходу з політичної кризи. В подальшому «УДАР» не виключає розробку нового проекту Конституції, в якому планують, скоротивши частково повноваження Президента, розподілити їх між урядом та парламентом. У зв’язку з цим наразі першочерговою задачею «УДАРу» є отримання більшості у ВР та обрання на посаду спікера підконтрольної їм особи, яка зможе взяти на себе відповідальність щодо зміни Конституції, як це свого часу зробив В.Литвин. Як би лідери опозиції не прикривалася демократичними ініціативами, проте бажання встановити власні правила гри для народу та конкурентів, якими політики не збираються поступатися, стають дедалі очевиднішими.
|